huri logo 2015 black
  • Home
  • News
  • News from HURI
  • Стипендіати УНІГУ 2019-го року: що їм вдалося зробити за час стажування

Стипендіати УНІГУ 2019-го року: що їм вдалося зробити за час стажування

Details

З падінням “залізної завіси” і розпадом комуністичної системи розпочався новий етап розвитку української науки. Криза перехідного періоду різко позначилася на фінансуванні колись могутньої та жорстко централізованої системи академічних, навчальних та дослідницьких інститутів України. Разом із тим, вчені одержали багато нових можливостей для встановлення особистих наукових контактів зі своїми закордонними колегами. З кінця 1980-х років для участі у представницьких форумах або для стажування за кордоном вже не обов’язково було мати знайомства у відповідних міністерствах чи залежати від прихильності своїх безпосередніх керівників та урядових чиновників. Міжнародні стипендії дали змогу як відомим, так і зовсім “зеленим” науковцям побачити світ, ознайомитися з іншими принципами та методами ведення дослідницької роботи й, нарешті, стати частиною єдиного плину та обміну науковими ідеями. Тож не дивно, що з огляду на брак кардинальних реформ в українській науці, більшість цікавих відкриттів та теорій походить саме від тих учених, які прилучені до цієї системи міжнародного наукового обміну.

Не можна сказати, що всім в Україні подобається така ситуація. Не дарма ж у нашій мові з’явилося слово “грантоїд”. Цей зневажливий термін використовують для тих, хто, мовляв, замість сидіти на своєму місці та “гризти граніт науки”, “стрибає” зі стипендії на стипендію, їздить по світах і байдикує. Або, попросту кажучи, яка нам усім від того користь?

За своєю природою, більшість із міжнародних стипендій – це не контракт і не замовлення на виконання якогось конкретного завдання. Вони є ніби нагородою за попередню діяльність і “авансом” на майбутнє. Тому, як правило, коли даються такі стипендії, ні від кого не вимагається звіту “за проведену роботу”. (І Український науковий інститут Гарвардського університету у цьому відношенні – не виняток.) Подібна довіра до науковця є елементом свободи, а свобода неможлива без усвідомлення кожним стипендіатом своєї особистої відповідальності та самодисципліни.

Але, заради наших читачів, ми все ж таки вирішили поставити кожному з українських вчених, котрі одержали міжнародні стипендії й перебували минулого семестру в УНІГУ, одне запитання.

ЩО ВАМ ВДАЛОСЯ ЗРОБИТИ ПІД ЧАС СВОГО СТАЖУВАННЯ В УНІГУ?

І ось їхні відповіді. Як бачимо, кожен зі стипендіатів має свій стиль і власні уявлення про цілі та пріоритети своєї наукової праці. Тим цікавіше порівняти їх.

KhomenkoОЛЬГА ХОМЕНКО, доцентка катедри історії Києво-Могилянської академії, стипендіатка програми Фулбрайта:

Під час перебування в УНІГУ мені вдалося зібрати матеріали для дослідження процесів мобільності, зокрема, міграції та еміграції українського селянства та інтелігенції на Далекий Схід протягом 19-20-го століть. Вони допоможуть мені подивитись на історичну, соціальну та культурну історію української діаспори на Далекому Сході та формування її ідентичності в умовах і площинах, де зіштовхувалися геополітичні інтереси трьох світових держав: Росії, Японії та Китаю. Мені також вдалося опрацювати архівні документи журналіста та активіста Івана Світа й історіографію з питання присутності України в Тихоокеанському регіоні та боротьби за незалежність протягом 20-го століття. Ці матеріали дозволяють подивитись на траєкторію життя, наукових зацікавлень та суспільної діяльності Світа та його оточення в контексті змін, що відбулися у часи між двома світовими війнами та протягом періоду холодної війни. Я сподіваюся, що використана джерельна база дасть мені можливість представити зрозумілу історію творення української ідентичності на Далекому Сході, яка зацікавить як науковців, так і широкий читацький загал. Я виступала на конференції Асоціації студій з національностей у Колумбійському університеті, на XX-й конференції Славістичних та Євразійських студій в Токійському державному університеті та на конференції з Азійських досліджень на Тихоокеанському узбережжі в Сент-Мері Коледж у Каліфорнії. Окрім того, під час перебування в УНІГУ мені вдалося написати дві наукові статті для японськомовних наукових видань з історії української літератури від часів незалежності.

Riabchuk 150МИКОЛА РЯБЧУК, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень Національної Академії наук України, письменник, публіцист, критик:

За час перебування в УНІГУ від 4-го квітня до 31-го травня мені вдалося завершити монографію, над якою я працював кілька попередніх років, і опублікувати її під назвою “Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності. – Історичні причини та політичні наслідки” (К. ІПіЕНД, 2019). Я також зібрав необхідні матеріали для оновленої й доповненої англомовної версії цієї праці, завершити яку сподіваюсь у Києві.

Дуже важливою для мене була можливість представити тему свого дослідження ("'Two Ukraines' Reconsidered: What the Euromaidan and Russo-Ukrainian War Have Wrought and What They Have Not”) на одному із семінарів УНІГУ ще на самому початку мого стажування й отримати від колег корисні коментарі.

Я також вдячний УНІГУ за можливість узяти участь у 24-й щорічній конвенції ASN (Асоціації вивчення національностей) у Нью-Йорку, де я виступив із доповіддю. Цю ж доповідь я планую тепер подати у вигляді наукової статті до журналу “Europe-Asia Studies”.

Крім того, я мав можливість представити результати моїх досліджень на ще одній конференції – “Assessing the Euromaidan of 2014 Five Years Later: The State of the Ukrainian State” – в Університеті штату Пенсильванія (Penn State University) у місті Стейт-Коледж та виступити з лекціями, пов’язаними з темою мого дослідження, в Науковому товаристві імені Шевченка.

Крім двох наукових статей, підготовлених на основі згаданих доповідей на ASN та у Penn State University, я опублікував також кілька аналітичних матеріалів на актуальні політичні теми у популярних виданнях:

Вважаю своє стажування в УНІГУ надзвичайно успішним і висловлюю щиру подяку всім його співробітникам за створені ними ідеальні умови для наукової праці.

kasianov georgiy editГЕОРГІЙ КАСЬЯНОВ, доктор історичних наук, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України Національної Академії наук:

Під час візиту до УНІГУ я написав та опублікував три статті про президентські вибори, дві статті для наукових збірок (про історичну політику), дав три інтерв’ю українським та закордонним медіям (про історичну політику в Україні та про президентські вибори), зробив дві наукові доповіді (в УНІГУ та в університеті Стоні Брук). Я також дещо просунувся зі своїм дослідницьким проектом "Український Інший" – зокрема, зрозумів, що він набагато складніший, ніж я собі уявляв: як з погляду "національних особливостей" іншування, так і з огляду на перспективи застосування результатів цього проекту на практиці. Під час стажування також з’явився задум іншої, не пов’язаної з темою стажування книжки. Вдалося почитати й подумати – отже, головне завдання виконано.

Дуже великий обсяг часу довелось змарнувати на те, що американці називають paperwork (оформлення документів): перший місяць (чи навіть більше) – це заповнення безкінечних форм як в університеті, так і поза його межами), з’ясування відносин з різними інстанціями, облаштування. Великий мінус – те, що стипендія виплачується наприкінці місяця. Отже, відвідувачеві(-чці) треба місяць жити в борг. Я також порадив би всім гарвардським стипендіатам розпочати переговори з вищими силами щодо забезпечення гостей Гарварду кращою погодою. Гадаю, університетського бюджету та лобістських можливостей має вистачити. Утім, на загал, стажування в Гарварді – чудовий позитивний досвід.

Kibita PhotoНАТАЛЯ КІБІТА, викладачка Лондонської школи економіки та політичних наук:

Мені вдалося закінчити одну статтю та почати іншу, а також чіткіше сформулювати основну тезу моєї наступної монографії та окреслити її структуру. Вдалося зібрати літературу для монографії. Тобто, з академічного боку, вдалося майже все, що планувала до початку стажування.

З того, що я не особливо планувала, але задоволена результатом – я розширила коло знайомих та колег, та трошки ознайомилась з системою викладання в Гарварді.

Anna Hanna Abakunova 150ГАННА АБАКУНОВА, фахівець з історії Голокосту з Дніпра, зараз працює у Шеффілдському університеті (Великобританія):

Під час стажування я працювала над проектом «Українці та інші під час Другої Світової війни: міжетнічні взаємини й рятування євреїв та ромів у Південній Україні». Цей проект мав на меті показати спільний досвід головних жертв нацистського режиму – євреїв та ромів та їх рятівників: українців, а також місцевих німців (фольксдойче) та кримських татар, які разом докладали чимало зусиль, щоб допомогти переслідуваним євреям та ромам у різний спосіб, а в багатьох випадках – врятувати їх від знищення. Дослідження мало порівняльний аналіз різних форм та обставин рятування у трьох областях Південної України: Одеської, Миколаївської та Херсонської, що під час окупації були поділені між румунами (Губернаторство Трансністрія) та німцями (Райхскомісаріат Україна).

Підґрунтям мого дослідження є архівні матеріали та інтерв’ю, які я частково вже мала, коли приїхала до УНІГУ, але під час стажування я значно збагатила свій довідковий апарат, додавши нову мемуарну та історіографічну літературу, а також нові інтерв’ю. Бібліотеки Гарвардського університету, включно з бібліотекою Українського наукового інституту є унікальними, адже у них можна знайти будь-яку літературу за будь-який період. Також я почала працювати з новою базою інтерв’ю – Гарвардський проект про систему суспільних стосунків у Радянському Союзі («The Harvard Project on the Soviet Social System»), яка була зібрана Гарвардським університетом на початку 1950-х років і відбиває соціальне життя у Радянському Союзі, зокрема, в Українській РСР, у тому числі, під час німецької та румунської окупації.

Презентувати деякі результати мого дослідження я змогла 9-го травня під час одного з засідань Семінару з дослідження України (Ukraine Study Group). Цього ж дня я брала участь у конференції «Переслідування та наполегливість: 75-та річниця депортації кримських татар в історичному контексті» («Persecution and Persistence: 75th Anniversary of the Deportation of the Crimean Tatars in Historical Context») із доповіддю «Депортації під час Другої Світової війни в Україні: порівняння кримськотатарського та єврейського досвідів» («Deportations During the Second World War in Ukraine: Crimean Tatar and Jewish Experience in Comparison»). За тиждень до того, завдяки фінансовій підтримці УНІГУ, я також змогла взяти участь в ASN Convention, що відбулася 2-4-го травня, де я мала доповідь «Пам'ять та вшанування пам’яті щодо масового насильства під час Другої Cвітової війни в Україні: випадки євреїв, ромів та кримських татар». Моїм співдоповідачем був д-р Гусейн Ойлупинар. А 5-го травня в Українському музеї у Нью-Йорку відбулося відкриття виставки «Обличчя депортації кримських татар. Погляд з відстані у 75 років» («Faces of the Crimean Tatar Deportation 75 Years Later»). Я була співкуратором цього заходу. 13-го червня я виступала з доповіддю під час щорічного саміту Американсько-Української робочої групи («US-UA Working Group Yearly Summit VI) у 6-ій сесії «Створення національної ідентичності – оцінка прогресу/регресу України» («Established National Identity – Assessing Ukraine’s Progress/Regress»). 20-21 червня я взяла участь у робочій групі, що працювала у Бухаресті, «Геноцид ромів у Трансністрії: міжнародна платформа для дослідження та збирання документів» («The Roma Genocide in Transnistria: The International Platform for Research and Collection of Documents»), де я виступала як співорганізатор, спів-координатор та модератор проекту. Не менш важливим для мого досвіду було консультування студентки, яка пише роботу про пам’ятники Бабиного Яру, їх архітектуру та візуальне вшанування жертв нацистської окупації через пам’ятники.

Також, під час стажування в УНІГУ я підготувала та представила власний проект для інститутської програми «МАПА». Його мета – створення мап та бази даних, які висвітлюють події Другої Світової війни на території України (насамперед, йдеться про Голокост).

Стажування в УНІГУ надало мені унікальну можливість бути слухачем та брати участь в обговореннях інших дослідницький проектів. Знайомство з видатними вченими, що працюють у Гарвардському Університеті, та зустрічі зі знаними фахівцями, безумовно, вплинули на мій досвід та збагатили мене новими знаннями та методологічними підходами до тем. А спілкування з колегами-стипендіатами створили добре підґрунтя для подальшого розвитку мого проекту та можливу кооперацію щодо праці над новими проектами.

Sereda 2019 150ВІКТОРІЯ СЕРЕДА, соціолог, доцентка кафедри соціології Українського католицького університету, так підсумувала свої здобутки:

Головним здобутком мого перебування в УНІГУ став новий модуль проекту «МАПА. Інтерактивний атлас України», що розкриває зміни у релігійному ландшафті України. Працюючи над його концепцією і наповненням з постійними членами дослідницької команди «МАП-и», професором Сергієм Плохієм і Костянтином Бондаренком, я відкрила для себе нові грані українського соціуму. Мені було приємно неодноразово представляти наш проект перед різними аудиторіями, зокрема – ознайомити з ним нових стипендіатів УНІГУ, а також учасників Гарвардської українознавчої літньої школи.

Сам «запуск» модуля «Релігія» відбувся 4 травня 2019 р. у межах круглого столу «Картографування релігійності в сучасній Україні» на 24-й щорічній конвенції ASN (Асоціації вивчення національностей) у Колумбійському університеті, у Нью-Йорку. А вже 6 травня я представляла модуль у Гарвардському університеті на семінарі з українознавства УНІГУ (тема виступу:  «Релігійна революція: презентація нового модуля цифрового атласу України «МАПА»).

Наприкінці червня команда проекту «МАПА» приймала декана гуманітарного факультету Українського католицького університету (УКУ) Андрія Ясіновського, який приїхав до УНІГУ з метою ознайомлення з особливостями роботи GIS-центру Гарвардського університету та підготовки «Робітні з цифрової картографії», що з 3 по 9 вересня пройшла в УКУ у Львові.

Як соціолог я не могла залишити поза увагою найновіші політичні зміни в Україні, зумовлені президентською та парламентською виборчими кампаніями. 24 квітня 2019 р., після другого туру виборів, я коментувала ситуацію, що склалася в Україні, у рамках круглого столу: «Без жартів. Давайте розберемося: Президентські вибори в Україні», організованого УНІГУ та Центром ім. Девіса. Дискусія з іншими учасниками круглого столу – Тімом Колтоном, Оксаною Шевель, Емілі Ченнел-Джастіс, стала важливим досвідом обговорення складних політичних і соціальних процесів перед університетською аудиторією. А вже 2 травня 2019 р.,  разом з Валерієм Кульчицьким, Сергієм Куделею, Полом Д'Анієрі, Адріаном Каратницьким та Оксаною Шевель, я брала участь у круглому столі «Соціальні та територіальні зміни на тлі виборів президента України 2019 року», що проходив у рамках  24-ої щорічної конвенції ASN (Асоціації вивчення національностей) у Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

За час перебування в УНІГУ я також мала можливість попрацювати над власними науковими проектами. Зокрема, в лютому на семінарі «Політика та економіка посткомуністичних країн» Центру ім. Дейвіса Гарвардського університету я представила першу версію  моєї статті «Переміщені культурні простори та ієрархія приналежності: ситуація з біженцями з Донбасу та Криму», яку згодом взяла до друку редакція часопису “Europe-Asia Studies”. За час мого перебування в УНІГУ вийшла друком ще одна моя стаття "Brudervolk ade! Russlands Wahrnehmung in der Ukraine", у швейцарському збірнику "Religion und Gesellschaft in Ost und West" (#4-5, 2019 - p.14-16).

Я також була дискутантом під час круглого столу «Перегляд політики та практики збереження національної пам'яті після Євромайдану», що проходив у рамках  24-ої щорічної конвенції ASN (Асоціації вивчення національностей) у Колумбійському університеті, у Нью-Йорку; а у травні виступала з доповіддю «Новий культ героїв: стан речей після Євромайдану» на конференції «Перегляд принципових засад українознавчих досліджень: місцевих, регіональних та транснаціональних», організованій науково-академічною мережею «Призма Україна» та Європейським університетом Віадріна (Німеччина). За підсумками моєї доповіді Форум Трансрегіональних Досліджень опублікував інтерв’ю зі мною.

Це лише короткий звіт про мої основні здобутки. Насправді спілкування з працівниками та колегами-стипендіатами у невимушеній і творчій атмосфері УНІГУ створили добре підґрунтя для роздумів над новими творчими планами.

Burlyuk HURI Photo 150ОЛЬГА БУРЛЮК, постдокторант Центру досліджень Європейського Союзу Гентського університету (Бельгія):

З січня 2019 року я мала змогу провести семестр в ролі стипендіата Українського наукового інституту Гарвардського університету. Це були 5 чудових, неймовірно насичених і всесторонньо збагачувальних місяців в «академічній Мецці» світу.

Завданням, яке я поставила перед собою на цей період, було так зване “intellectual exposure”, що українською звучить трохи войовничо як «інтелектуальне наражання» і має на меті максимальну відкритість до ідей інших людей та, водночас, готовність ділитися своїми ідеями з іншими. Протягом семестру я систематично відвідувала щотижневі наукові семінари та робочі зустрічі в Українському науковому інституті, а також в Центрі європейських студій імені Мінди де Гунцбург та Центрі імені Дейвіса для вивчення Росії та Євразії. Хоч і значно більш вибірково, але я також відвідувала семінари, публічні лекції та заходи багатьох інших наукових центрів та інститутів Гарварда – їх дійсно безліч, і заходи будь-якого окремого дня можуть задовольнити найрізноманітніші теоретичні, методологічні чи тематичні інтереси та потреби. Зі свого боку, я провела п’ять виступів на запрошення п’яти різних центрів Університету, презентуючи різні аспекти своїх досліджень. В рамках Українського дослідницького семінару УНІГУ я представила науковій спільноті статтю про мета-наративи як в самій Українi, так і щодо неї, яку написала в співавторстві з Вйосою Муслі (Imagining Ukraine. From history and myths to Maidan protests). На запрошення Центру європейських студій, в рамках Робочої групи з вивчення ЄС (EU Study Group), я презентувала наукову збірку на тему непередбачених наслідків зовнішньої політики Європейського Союзу, яку видала спільно з Герганою Нутчевою (Unintended consequences of EU external action). У форматі семінару Робочої групи “Посткомуністична політика та економіка (Post-communist Politics and Economics Workshop) я представила науковій спільноті книгу про громадянське суспільство в Україні після Євромайдану, яку видала у разом із Наталкою Шаповаловою (Civil society in post-Euromaidan Ukraine). На запрошення Гарвардської гуманітарної ініціативи (Harvard Humanitarian Initiative) я провела лекцію для співробітників ГГІ на тему збройного конфлікту на сході України та його гуманітарної складової. І, насамкінець, я провела лекцію про збройний конфлікт на сході України та міжнародну складову його вирішення для студентів магістерського курсу Пострадянський конфлікт (Post-Soviet Conflict), які, в рамках цього курсу, провели рольову гру “Міжнародні переговори в Мінському форматі”. Кожен із цих виступів зібрав дуже велику аудиторію, що значно пожвавило дискусії, зробило їх неймовірно цікавими і корисними.

У вільний від «інтелектуальної відкритості» час, я активно користувалася багатими ресурсами бібліотеки УНІГУ та Гарварда для збору матеріалів для мого нового дослідження на тему культури як сфери співпраці України з ЄС. Також, з метою польового дослідження на тему політики США щодо України, конфлікту в Україні та співпраці з ЄС, я їздила з тижневим візитом до Вашингтону на запрошення Фонду Карнегі за міжнародний мир (Carnegie Endowment for International Peace). За один короткий тиждень мені вдалося поспілкуватися з двадцятьма американськими урядовцями та аналітиками, котрі вивчають різні аспекти життя сучасної України.

Я також використала своє тимчасове перебування в Сполучених Штатах Америки для участі в двох великих міжнародних конфереціях, організованих американськими науковими асоціаціями: Асоціації вивчення національностей (ASN) та Американської асоціації вивчення ЄС (EUSA).

Описати мій семестр в Гарварді – який вміщує в себе також досвід проживання в США – в межах короткої нотатки неможливо. Можу сказати лише, що семестр, 4-6 місяців – це водночас дуже багато і дуже мало часу.